«Побоювання та виклики в існуючому контексті»
ЖЕНЕВА / КИЇВ (20 червня 2018 р.) – Україна повинна забезпечити належну законодавчу та інституційну базу з відповідним наглядом для недопущення та забезпечення покарання за насильницькі зникнення, заявила делегація експертів ООН із прав людини, вказавши на численні твердження про цей злочин і на майже повну відсутність правосуддя.
«Ми серйозно занепокоєні насильницькими зникненнями у результаті збройного конфлікту, що спалахнув на сході України у 2014 році», – зазначили члени Робочої групи з насильницьких або недобровільних зникнень у заяві по завершенні десятиденного візиту до України.
«Ми почули багато розповідей про зникнення, особливо на початку конфлікту, поряд з інформацією про неофіційні місця тримання під вартою», - сказали експерти.
Вищезазначені твердження вказували здебільшого на Службу безпеки України та добровольчі батальйони, які діяли, зокрема, на початку конфлікту, а також служби безпеки, створені де-факто органами влади у Донецьку та Луганську.
«Деякі особи, зниклі на початку конфлікту, згодом були виявлені у місцях тримання під вартою або знайдені мертвими, однак доля і місцезнаходження багатьох інших залишаються невідомими», – відзначили троє членів делегації.
Вони наголосили, що насильницькі зникнення заборонені за жодних обставин, включаючи стан війни та будь-який інший надзвичайний стан в державі.
«Ця заборона є абсолютною, не може жодним чином призупинятися чи порушуватися, її також повинні додержуватися де-факто органи влади у Донецьку та Луганську», – наголосили експерти.
Вони уточнили також, що політизація гуманітарних проблем, які виникли в результаті конфлікту, серйозно вплинула на право жертв на правду і справедливість, й потрібні рішучі заходи для надання допомоги членам сімей, які розшукують своїх близьких, і для покарання винних.
«Має місце практично повна безкарність за такі діяння, як насильницьке зникнення, головним чином через брак політичної волі. Як ми спостерігали впродовж усього візиту, зацікавленість у розслідуванні таких справ низька, якщо тільки винними не визнаються особи, які підтримують протилежну сторону», – заявили експерти.
«Вказувати на правопорушника на своїй стороні конфлікту, та притягати його до відповідальності, як вбачається, вважається непатріотичним», – зауважили експерти, закликавши до ретельного, незалежного і неупередженого розслідування всіх тверджень про зникнення.
«Відсутність в українському законодавстві норми, яка б криміналізувала насильницьке зникнення, також ускладнює розслідування цього злочину й покарання винних», – додали експерти, зазначивши, що співробітники правоохоронних відомств і судових органів, здавалося, не зовсім розуміли концепцію насильницьких зникнень.
За словами експертів, особливу тривогу викликають системи адміністративного і превентивного тримання під вартою у самопроголошених «Донецькій народній республіці» та «Луганській народній республіці».
«Ці норми дозволяють позбавляти людину волі без ефективного нагляду на 30 і 60 діб, відповідно, за підозрою у причетності до незаконної діяльності. Той факт, що протягом цього терміну не існує обов’язку повідомляти про місцезнаходження цієї особи її родичам або адвокатам, практично перетворює цю норму на дозвіл на вчинення зникнень осіб», – зазначили експерти.
Делегація також висловила занепокоєність тим, що прізвища осіб, схоплених під час конфлікту, рідко повідомляються їхнім сім’ям, які через це перебувають у невизначеності та страждають, нічого не знаючи про долю своїх близьких. Експерти зазначили також, що на даний час процес одночасного звільнення затриманих і осіб, які тримаються під вартою, у контексті Мінських домовленостей зайшов у глухий кут.
«Сім’ї повинні бути проінформовані про долю їхніх зниклих родичів», – заявили експерти, закликавши поновити переговори з метою зрушити їх із мертвої точки з метою припинення кризи та задоволення гуманітарних потреб усіх сторін.
Експерти також висловили жаль із приводу того, що нещодавня спроба родичів зниклих зустрітися з метою можливої координації пошуків їхніх близьких була, як повідомляється, припинена Службою безпеки України. «Цим ініціативам слід допомагати й надавати підтримку, а не перешкоджати й протидіяти», – заявили вони.
Делегація відзначила наявну законодавчу ініціативу щодо прийняття закону про осіб, зниклих безвісти, з метою врегулювання їхнього статусу, проте не ясно, чи вирішить цей законопроект проблему з ситуацією жертв насильницьких зникнень і як саме.
«Ми рекомендуємо Уряду прийняти таку політику, яка передбачатиме видачу довідок про зникнення окремих осіб, що дозволило б визнати за родичами зниклих деякі права і пільги. Цей закон також повинен регулювати питання компенсації та психосоціальної допомоги жертвам», – запропонували експерти.
Під час візиту делегація відвідала Київ, Маріуполь, Донецьк, Луганськ, Краматорськ і Покровськ. Експерти зустрілися з урядовцями, де-факто органами влади у Донецьку та Луганську і представниками організацій громадянського суспільства.
«Хоча ми не відвідали Крим, ми отримали достовірну інформацію про декілька випадків насильницьких зникнень, що мали там місце», – додали експерти.
«Ми зустрілися з низкою родичів зниклих у різних регіонах країни та почули їхні глибоко печальні розповіді. Робоча група ще раз підтверджує свою солідарність з усіма жертвами незалежно від того, хто скоїв цей злочин. Їхні страждання, що продовжуються, – це живе свідчення того, що насильницьке зникнення є триваючим злочином, та постійним порушенням прав людини доти, доки не буде встановлено долю зниклих або їхнє місцезнаходження», – підсумували експерти.
Доповідь за результатами візиту буде подана Раді ООН із прав людини у Женеві у вересні 2019 року.
Робоча група з насильницьких або недобровільних зникнень складається з п’яти незалежних експертів з усіх регіонів світу. Голова-доповідач – пан Бернар Дюхейм (Канада), Заступник голови – пан Тай-Унг Бек (Корея); інші члени: пані Хуріа Ес-Сламі (Марокко), пан Лусіано Хазан (Аргентина) та пан Генрікас Міцкевічюс (Литва).
Робоча група була створена Комісією ООН з прав людини у 1980 році з метою допомоги родинам у встановленні долі та місцезнаходження родичів, що зникли. Вона намагається створити канал комунікації між родинами та відповідними державами для забезпечення розслідування конкретних випадків з метою встановлення місцезнаходження осіб, які шляхом зникнення були залишені без захисту закону. Враховуючи гуманітарний мандат Робочої групи, встановлення вважається таким що відбулося, коли доля або місцезнаходження зниклої особи чітко встановлені. Робоча група продовжує займатися випадками зникнень до моменту їхнього вирішення. Вона також надає допомогу в імплементації державами Декларації ООН про захист всіх осіб від насильницьких зникнень.
Робочі групи є частиною так званих спеціальних процедур Ради з прав людини ООН. Спеціальні процедури, найбільший корпус незалежних експертів в системі ООН з прав людини, – це загальна назва незалежних механізмів Ради з встановлення фактів та моніторингу, які займаються або конкретними ситуаціями в країні, або тематичними питаннями в усіх частинах світу. Експерти спеціальних процедур працюють на добровільних засадах; вони не є співробітниками ООН і не отримують зарплатні за свою працю. Вони незалежні від будь-якого уряду або організації і служать в своїй особистій якості.
За більш детальною інформацією та запитами ЗМІ звертайтеся до:
в Женеві (після візиту): Марія Вікторія Габіу (+41 22 917 9945 / mgabioud@ohchr.org; wgeid@ohchr.org)
Для запитів ЗМІ щодо інших незалежних експертів ООН звертайтеся до:
Цей рік – 70та річниця Загальної Декларації прав людини, прийнятої ООН 10 грудня 1948 року. Загальна Декларація – перекладена на рекордні 500 мов – ґрунтується на принципі, що «всі люди народжуються вільними і рівними в своїй гідності та правах». Він залишається актуальним для кожного, кожен день. На честь 70-тиріччя цього надзвичайно впливового документа, а також для запобігання знеціненню її життєво необхідних принципів, ми закликаємо людей повсюди Стати на Захист Прав Людини: http://www.standup4humanrights.org
Немає коментарів:
Дописати коментар